.
 
Інформаційно-освітній портал Одеської області


До Дня української писемності та мови

8 лист. 2019
8 листопада 2019 року до Дня української писемності та мови, який щороку відзначається в Україні 9 листопада як день пам’яті Нестора Літописця – прабатька української писемної мови, послідовника Кирила та Мефодія - творців слов’янської писемності, Комунальний заклад вищої освіти «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради» взяв участь у щорічній акції «Всеукраїнський радіодиктант національної єдності».

До написання диктанту долучилися  викладачі Академії, методисти, слухачі курсів підвищення кваліфікації.

      Акція проводиться  в Україні з 2000 року, в якій  беруть участь школярі, студенти, вчені, вчителі, політики, люди  різних професій. Радіодиктант пишуть  не лише в Україні, а в багатьох державах світу, де проживають наші громадяни.                                                                       

Від бересту – до "цифри"

        Сивочолий чернець Нестор, схилившись над столом, пише історію свого народу. Цей епізод, увічнений у мармурі, – красномовне свідчення того, що люди здавна прагнули зберегти інформацію для своїх нащадків. 

Колись історію свого життя наші пращури писали на камені, глині, бересті, потім – на папері, а ще пізніше світ завоювали машинні носії інформації: циліндри Едісона, грамофонні платівки, магнітні стрічки й диски. До речі, прообраз сучасного диска понад пів століття тому розробив В’ячеслав Петров – аспірант Київського інституту кібернетики. 

Нині ж – ера цифрових технологій, що допомагають миттєво надсилати листи за тисячі кілометрів, а через вебкамеру бачитися й спілкуватися з рідними наживо. Власне, цей винахід дає змогу Українському радіо передавати сигнал у різні куточки планети, гуртуючи нас навколо диктанту в День української писемности та мови.

       Хоч оцифровування й полегшує нам спілкування, проте живе слово має свою чарівну силу. Справді, дохристиянські пісні "На Івана, на Купала", "Ой весно, весно, днем красна" й тисячі інших дійшли до нас не в глині, бересті чи "цифрі", а через живе слово, що передавали наші предки з уст в уста, єднаючи нас в українську родину.